«Леся Українка – берегиня українського народу»

 

Літературні читання. «Леся Українка – берегиня українського народу».

25 лютого день народження Лесі Українки – видатної української поетеси, перекладачки, культурної діячки, яка входить до переліку найвідоміших жінок України. Завдяки щирій відданості рідній країні, її ім'я стало одним із символів української держави.

Дивний талант мала Леся Українка. Якої б теми не торкалося її перо, вона перетворювалася на дорогоцінні літературні перли, де сила образів, поетичного слова і зображення подій робило їх такими чіткими і рельєфними, що назавжди залишилися і в пам’яті, і в серці її вдячних нащадків.

В нашій бібліотеці оформлено тематичну книжкову виставку «На шлях я вийшла ранньою весною…» до річниці від дня народження Лесі Українки.

Користувачі бібліотеки мають можливість познайомитися з життєвим шляхом поетеси, звернутися до її ліричних віршів, поем, драматичних творів, а також публікацій з періодичних видань, присвячених дослідженню її творчості.

Літературні читання. «Леся Українка – берегиня українського народу».

Запрошуємо до перегляду.

Цвид Устина 5 клас 

      вірш Л.Українки

«Як  дитиною  бувало...»02.02.1897 р

Кот Анастасія 10 клас 

вірш Л.Українки

 «На роковини» 1893 р.1894 р.

Марчук Надія 10 клас

вірш Л.Українки

«Була весна» 1894 р.

«Стояла я і слухала весну…»

Стояла я і слухала весну,

Весна мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку, голосну

То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,

Про молодощі, радощі, надії,

Вона мені переспівала знов

Те, що давно мені співали мрії.

 «Знов весна і знов надії…»

Знов весна і знов надії

В серці хворім оживають,

Знов мене колишуть мрії,

Сни про щастя навівають.

Весна красна! любі мрії!

Сни мої щасливі!

Я люблю вас, хоч і знаю,

Що ви всі зрадливі…

«Давня весна» (УРИВОК)

Була весна весела, щедра, мила,

Промінням грала, сипала квітки,

Вона летіла хутко, мов стокрила,

За нею вслід співучії пташки!

Все ожило, усе загомоніло –

Зелений шум, веселая луна!

Співало все, сміялось і бриніло,

А я лежала хвора й самотна.

Я думала: «Весна для всіх настала,

Дарунки всім несе вона, ясна,

Для мене тільки дару не придбала,

Мене забула радісна весна»…

       Своє слово і талант віддала поетеса на служіння рідному краю. Думка про нього ні на хвилину не покидала Лесю Українку:

І все-таки до тебе думка лине,

Мій занапащений, нещасний краю!