Чуттєвий Сосюра та революційний Стус:

поезія, яка болить і зараз.

Вони народилися на Донбасі 6 січня з різницею у 40 років. Вони любили Україну, хоча і по-різному: один лірично розповідав про її красу, інший – революційно, дещо агресивно закликав боротися за її незалежність. Вони по-різному ставилися до радянської влади, але в біографії кожного з них за часів СРСР є звинувачення в націоналізмі. Вони стали видатними українськими поетами, черговим підтвердженням, що Донбас був українським. Вірші Володимира Сосюри та Василя Стуса, які і зараз залишаються актуальними – про Україну та борців, які не дозволяють їй бути під російським гнітом.

Вчитель української мови і літератури Пульмівського ліцею

Занюк Оксана Михайлівна 

Володимир Сосюра народився 6 січня 1898 року у Дебальцевому на Донбасі. Невдовзі після народження Володимира родина Сосюр переїжджає до селища Третя Рота (нині – Верхнє, що входить до міста Лисичанська на Луганщині), де й минають дитячі роки поета. Восени 1918 року він – у складі робітничого загону – бере участь у повстанні проти гетьмана, а вже взимку вступає добровольцем до армії Української Народної Республіки, потрапляє в полон до денікінців. Його навіть засудили до розстрілу, проте Сосюра залишився живий.

Цікаво, що і зараз вірші Сосюри залишаються актуальними. Наприклад, рядок відомого вірша «Любіть Україну»…

Любіть у труді, у коханні, у бою,

як пісню, що лине зорею…

Всім серцем любіть Україну свою —

і вічні ми будемо з нею!

Василь Стус народився 6 січня 1938 року. Більшість свого життя прожив у Донецьку. Тут навчався в педагогічному інституті, працював на шахті, вчителював. На відміну від Сосюри, не став радянським поетом, навпаки, відмовився від громадянства СРСР, тому що не хотів «бути рабом».

Вчитель української мови і літератури Пульмівського ліцею

Галух Тамара Миколаївна 

Слова, вірші Стуса лунають і зараз про вічну боротьбу, про свободу, що не ув’язнити, про те, що потрібно терпіти, як би не було важко, про Україну, яка обов’язково буде вільною. Його слова залишаються криком боротьби.

 Як добре те, що смерті не боюсь я

і не питаю, чи тяжкий мій хрест.

Що вам, богове, низько не клонюся

в передчутті недовідомих верств…

 Сосюра чотири роки пожив у незалежній Україні за часів Перших визвольних змагань, а от Стус усе життя прожив за радянського режиму, який зрештою вбив його за якихось шість років до відновлення української незалежності.

Тоталітарні режими падають, окупації добігають кінця, а справжнє – залишається. Українська Донеччина – це справжнє. І сьогодні гарна нагода про це згадати.